Вівторок, 22.01.2019, 02:39
Вітаю Вас Гість | RSS

СПЕЦІАЛІЗОВАНА ШКОЛА І ступеня №322

Меню сайту
Форма входу
Наше опитування
Оцініть наш сайт
Всього відповідей: 974
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Бібліотечні новини

Головна » Статті » Бібліотечні новини

Робота бібліотеки в листопаді 2018 року

Успішно завершився Всесвітній місячник шкільних бібліотек. Він був багатий на заходи, зустрічі та спілкування. Якщо хтось не стежив за новинами жовтня, то може надолужити і подивитися звіт про роботу шкільної бібліотеки на сайті нашої школи в рубриці «Бібліотечні новини»

Листопад – чарівний місяць осені. Він дає нам змогу приділити більше уваги спілкуванню один з одним. А найкраще місце – це шкільна бібліотека, де в тиші і затишку, з найкращими друзями – книгами можна провести час.

В листопаді були організовані такі тематичні  книжкові виставки й полички, та проведені заходи:

1. Оголошено конкурс на кращу закладку в книжку, зроблену своїми руками.

Світ, ступивши в третє тисячоліття, змінився невпізнанно, але потреба використовувати при читанні закладку залишається незмінною. Її відсутність зазвичай заповнюється першим, що попаде під руку: олівцем, лінійкою, клаптиком чогось, квіткою, фантиком, або ще гірше, хтось навіть дозволить собі писати в книжці.  Усі ці предмети можуть зіпсувати книжку.  Тому бібліотекарі і рекомендують використовувати закладки в книжки. Тим паче, що в листопаді, довгими осінніми вечорами, є час приділити увагу поробкам.

2. Тематично – ілюстративна поличка: «Наш край в роки війни». Організована до Дня визволення Києва від фашистських загарбників.

Би́тва за Ки́їв (1943) — великомасштабна битва Червоної Армії та Вермахту, що відбулась у період з 3 по 13 листопада 1943 року. У радянській військовій історії відома як Київська наступальна операція. З радянського боку в бою брали участь військаПершого українського фронту під командуванням генерала Ватутіна та Перша окрема чехословацька бригада. На початку листопада 1943 р., у переддень відступу, німецькі окупанти почали палити Київ. У ніч на 6 листопада 1943 р. передові частини Червоної армії, долаючи незначний опір німецького ар'єргарду, вступили у майже порожнє палаюче місто. У результаті Київської наступальної операції було розгромлене київське угруповання противника (розбито 15 німецьких дивізій), вигнано нацистських окупантів зі столиці Української РСР і створено в цьому районі стратегічний плацдарм, який зіграв важливу роль у боях за Правобережну Україну. Разом з радянськими партизанами бився чехословацький партизанський загін Яна Налепки (Рєпкіна). (Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.)

3. День украї́нської писе́мності та мо́ви — свято, яке щороку відзначається в Україні 9 листопада.

У День української писемності та мови за традицією:

- покладають квіти до пам'ятника Несторові-літописцю;

- відзначають найкращих популяризаторів українського слова;

- заохочують видавництва, які випускають літературу українською мовою;

- стартує Міжнародний конкурс знавців української мови імені Петра Яцика — конкурс проводився за підтримки Міністерства освіти та науки України та Ліги українських меценатів. Щорічна кількість учасників понад 5 млн із 20 країн світу.

  Також існувала традиція 9 листопада, коли батьки відводили дітей в школу, а потім йшли до церкви: поставити свічку перед образом Нестора-літописця і помолитися, щоб він допоміг дитині в навчанні.

  У День української писемності та мови, на Українському радіо традиційно відбувається радіодиктант національної єдності. Цю акцію започатковано з 2000 року. Відтоді щороку всі охочі можуть взяти участь у написанні радіодиктанту та не стільки з'ясувати, чи добре знають українську мову, як продемонструвати єдність з усіма, хто любить і шанує українське слово.

  В шкільній бібліотеці  до Дня  украї́нської писе́мності та мо́ви була організована книжково-ілюстративна виставка: « В скарбниці мови доля України».

"Дивуєшся дорогоцінності мови нашої: в ній що не звук, то подарунок, все крупно, зернисто, як самі перла."  Микола Гоголь.

4. Тематична  книжково-ілюстративна полиця: «Твій вибір – здоров’я» (до тижня профілактики шкідливих звичок).

Головні цінність суспільства - життя і здоров’я людини. В умовах ускладнення життя, між особистісних зв’язків і стосунків державний курс освітньої політики в Україні передбачає пропаганду здорового способу життя, виховання здорового молодого покоління, якому жити і працювати в новій державі.

  Сучасна молодь вступає в життя не тільки в період бурхливого розвитку науки й техніки, й у період негативного впливу ряду чинників, перше місце серед яких посідає куріння, шкідлива дія, якого відчувається не відразу, а поступово. Куріння та його вплив на організм стали сьогодні соціальною і медичною проблемою. Алкоголь – це найдоступніший і найуживаніший для сп’яніння наркотик. Алкоголь – це проблема, яка загрожує всього людству, він несе зло і шкоду.

   Паління, алкоголізм, наркоманія як залежність є звичкою, що наносить шкоду здоров’ю.  Діти, маючи доступ до вживання наркотичних речовин , не думають  про таку важливу складову свого майбутнього життя як здоров’я. 

  Здоров’я – це в першу чергу, спосіб життя людини, яка переймає його від своїх рідних. Це той стиль, який людина вибирає для себе, і саме він визначає, досягне людина благополуччя чи ні. Давно доведено, що все, що робить людина, відбивається на стані її здоров’я. До доброго здоров’я людина може йти, будучи зовсім здоровою чи навіть інвалідом. Добре здоров’я містить у собі всі цілі в житті людини, її інтереси і корисні звички. Це почуття сповнене любові до самого себе.

5. У шкільній бібліотеці стартує захоплююча літературна акція «Побачення з книгою наосліп». Бібліотекар ознайомлює дітей з правилами та порадами щодо вибору книг.

Літературна акція проходить  під гаслом: «Не судіть про книгу за обкладинкою!», метою якої є знайомство з невідомими авторами і забутими творами, а також залучення учасників до читання. Для проведення літературної  акції  відбираються  книжки зі сховища бібліотеки, що не виставлені для взяття на абонемент. Школярі з азартом та захопленням приймають участь у акції, з задоволенням беруть книжки для читання.

6. На думку більшості істориків, причиною виникнення в Україні та інших частинах СРСР голоду 1932-33 років стала примусова і репресивна для селян політика хлібозаготівлі, яку провадила комуністична влада.

Від голоду в Україні, відомого як Голодомор, померло, за уточненими даними, від 3 до 3,5 мільйона людей. Кількість жертв у всьому Союзі оцінюють до семи мільйонів. Рекомендовано до перегляду фільм, який несе інформативний та соціальний характер, розкриває тему страшних часів Голодомору в Україні в 30-х роках XX сторіччя.

Понад 20 країн визнали голод в Україні 1932-33 рр. геноцидом української нації. Однак це питання досі викликає запеклі дискусії серед істориків та політиків.

10 фактів про Голодомор

1. Геноцид

2006 року Верховна Рада офіційно визнала Голодомор 1932-33 років геноцидом українського народу. За законом, публічне заперечення Голодомору вважається протиправним, але покарання за такі дії не уточнюється.

Однак серед істориків та політиків немає єдиної думки щодо того, чи можна вважати Голодомор геноцидом у юридичному значенні цього слова, закріпленому в Конвенції ООН про запобігання злочину геноциду і покарання за нього.

При цьому "батько Конвенції про геноцид", доктор Рафаель Лемкін, який власне і вигадав цей термін, у 1953 році сказав, що "винищення української нації" - це "класичний приклад геноциду".

Голодомор визнали геноцидом українців 23 держави: Австралія, Андорра, Аргентина, Бразилія, Грузія, Еквадор, Естонія, Іспанія, Італія, Канада, Колумбія, Латвія, Литва, Мексика, Парагвай, Перу, Польща, Словаччина, США, Угорщина, Чехія, Чилі, а також Ватикан як окрема держава.

2. Кількість жертв

Ще один камінь спотикання серед дослідників проблеми – кількість жертв Голодомору.

Через брак достовірних демографічних даних того періоду чисельність втрат серед українців оцінюють дуже по-різному: від 1,8 до 7,5 і навіть 10 млн.

Однак більшість фахівців нині сходяться на думці, що прямих жертв Голоду було 3-3,5 млн.

Серед дослідників також немає єдиної думки щодо загальної кількості смертей від голоду в СРСР у 1932-33 рр. Деякі іноземні історики говорять про 5,5-8 мільйонів загиблих, стверджуючи, що більше половини з них були українцями.

За підрахунками Снайдера, серед мільйона жертв на території Російської РСР близько 200 000 були етнічними українцями.

В Україні ведуть Єдиний реєстр жертв Голодомору.

3. Географія голоду

У 1932-33 роках масовий голод був також на Поволжі і Кубані (де жило багато етнічних українців), у Білорусі, на Південному Уралі, в Західному Сибіру і Казахстані.

Найбільше українців загинули у сучасних Харківській, Київській, Полтавській, Сумській, Черкаській, Дніпропетровській, Житомирській, Вінницькій, Чернігівській, Одеській областях та в Молдові, яка тоді була складом УРСР.

Близько 81% загиблих від голоду в Україні були українцями, 4,5% - росіянами, 1,4% - євреями та 1,1% - поляками. Серед жертв було також багато білорусів, болгар та угорців.

"Вивчаючи дані РАГСів про національну приналежність померлих, ми бачимо, що в Україні люди гинули за ознакою місця проживання, а не національності. Невисока питома вага загиблих росіян і євреїв у їхній загальній кількості, оскільки вони жили переважно в містах, де функціонувала карточна система забезпечення продовольством", - пише історик Станіслав Кульчицький.

4. Де не було Голодомору?

За даними Станіслава Кульчицького, восени 1932 року в Україні було майже 25 000 колгоспів, яким влада висунула завищені плани хлібозаготівлі.

Попри це, 1500 колективних господарств зуміли виконати ці плани і не потрапили під каральні санкції, тому смертельного голоду на їхніх територіях не було.

5. Дюранті і перша згадка в пресі

Першим про голод в СРСР повідомив англійський журналіст Малкольм Маґерідж у грудні 1933 року, пише дослідник Станіслав Кульчицький. У трьох статтях в газеті Manchester Guardian журналіст описав свої гнітючі враження від поїздок Україною та Кубанню, розповівши про голод серед селян.

Маґерідж засвідчив масову загибель селян, однак не назвав конкретних цифр.

Після першої ж його статті радянська влада заборонила іноземним журналістам їздити по вражених голодом територіях країни.

У березні сенсаційні відкриття Маґеріджа спробував заперечити кореспондент "Нью-Йорк Таймс" у Москві Волтер Дюранті. Його замітка називалася: "Росіяни голодують, але не вмирають від голоду".

Коли про проблему почали писати інші американські газети, Дюранті підтвердив факт масових смертей від голоду.

6. Офіційне визнання

Саме слово "Голодомор" вперше з'явилося в друкованих працях українських емігрантів у Канаді та США в 1978 році. У СРСР на той час історикам дозволяли лише говорити про "труднощі з продовольством", але не про голод.

Із вуст партійного високопосадовця слово "Голодомор" вперше прозвучало в грудні 1987 року. Тоді перший секретар ЦК КПРС Володимир Шербицький, виступаючи на урочистостях з нагоди 70-ліття УРСР, визнав факт голоду 1932-33 рр.

У 2006 році, за часів президента Ющенка, СБУ розсекретила понад 5 тисяч сторінок державних архівів про Голодомор.

7. Натуральні штрафи

У селян, які не вкладалися в плани хлібозаготівель і боргували державі зерно, конфісковували будь-яке інше продовольство. Воно не зараховувалося як сплата боргу і було лише каральним заходом. Політика натуральних штрафів мала змусити селян здати державі начебто приховане від неї зерно, якого насправді не було.

Спочатку каральним органам дозволяли відбирати лише м'ясо, сало і картоплю, однак згодом вони взялися і за інші продукти тривалого зберігання.

Федір Коваленко з села Лютенька Гадяцького району на Полтавщині розповідав: "У листопаді і грудні 1932 року забрали все зерно, картоплю, все забрали, навіть квасолю, і все те, що було на горищі. Такі дрібні були сушені груші, яблука, вишні – все забрали".

87-річна Ніна Карпенко з села Мацківці, Лубенського району Полтавщини, розповідає, що в селі досі пам'ятають людей, які від імені влади відбирали в своїх сусідів харчі.

У грудні 1932 року другий генсек ЦК КП(б)У Станіслав Косіор доповідав Сталіну: "Найбільший результат дає застосування натурштрафів. За корову і свиню нині колгоспник і навіть одноосібник міцно тримаються".

На Поволжі та Північному Кавказі натуральні штрафи застосовувалися лише епізодично.

8. Закон "про п’ять колосків"

У серпні 1932 року під приводом того, що розкулачені селяни та "інші антисоціальні елементи" розкрадають вантажі з товарних поїздів та колгоспне і кооперативне майно, Сталін запропонував новий репресивний закон про охорону державного майна.

Закон передбачав за такі порушення розстріл з конфіскацією майна, а за пом'якшкуючих обставин – 10 років ув'язнення. Засуджені не підлягали амністії.

За каральним документом закріпилася народна назва "закон про п’ять колосків", оскільки винним у розкраданні державного майна фактично був кожен, хто без дозволу зібрав на колгоспному полі кілька колосків пшениці.

За перший рік дії нового закону за ним засудили 150 000 осіб.

Закон діяв до 1947 року, однак пік його застосування припав саме на 1932-33 рр.

9. Чорні дошки

У 1920-30-х роках газети регулярно публікували списки районів, сіл, колгоспів, підприємств чи навіть окремих осіб, які не виконували планів із заготівлі продовольства.

На боржників, які потрапили на ці "чорні дошки" (на противагу до "червоних дощок" – списків пошани), накладали різноманітні штрафи і санкції, аж до прямих репресій проти цілих трудових колективів.

У роки голоду потрапляння села на "чорну дошку" означало вирок його жителям. Тим, хто потрапляв на ці дошки, загрожувало повне вимирання.

Право вносити села і колективи до такого списку мали обласні представництва ЦК Компартії України за поданням районних і сільських осередків. Іншими словами, формально це була ініціатива знизу.

Система "чорних дощок", окрім України, діяла також на Кубані, Поволжі, Донщині, Казахстані – територіях, де жило багато українців.

10. Канібалізм

Свідки Голодомору розповідають про випадки, коли доведені до відчаю селяни їли тіла своїх чи сусідських померлих дітей.

"Цей канібалізм сягнув межі, коли радянський уряд… почав друкувати плакати з такою пересторогою: "Їсти власних дітей – це варварство", - пишуть угорські дослідники Аґнес Варді та Стівен Варді з Дюкейнського університету.

За деякими даними, за канібалізм під час Голодомору засудили понад 2500 людей.

   В шкільній бібліотеці була організована книжково-інформаційна виставка присвячена Голодомору 1932-1933рр.

7. Акція «Живи, книго!».

Акція проводиться з метою популяризації серед учнів  інформаційної культури та культури читання. Завданнями Акції є:

- підвищення інтересу учнів до книги як джерела знань, розвиток у них пошуково-дослідних навичок отримання інформації, її аналізу та узагальнення, навичок роботи з книгою впродовж усього життя;

- виховання бережливого і відповідального ставлення до навчальних підручників, художньої, та іншої літератури, поваги до праці людей, які їх створюють;

- виявлення, поширення та впровадження кращого досвіду учнівських колективів, які використовують нові форми і методи роботи, впроваджують інноваційні технології з поширення бібліотечно-бібліографічних знань, підвищення рівня інформаційної культури та культури читання учнів;

- сприяння поповненню бібліотечних фондів шкільної бібліотеки, створенню належних умов для рівного доступу до літератури на різних, у тому числі електронних носіях.

 - виховання культу книги у сім’ї, використання з цією метою досвіду інших навчальних, культурно-освітніх закладів.

  В межах акції була проведена бесіда  про бережливе ставлення до книжок «Всіх я розуму учу, а сама завжди мовчу». Проінформовано учнів щодо правил поводження з  підручником  та художніми книжками. Заохочення їх до участі в роботі бібліотеки. 

8. Засідання бібліотечного активу 23.11.2018.

План засідання:

Ознайомити членів бібліотечного активу з історією голодомору 1932-1933 рр. та літературою, присвяченою цій темі. Обмінюємося думками та історіями з життя.

Підбити підсумки роботи за листопад 2018р.

Вирізати сніжинки  для прикрашання бібліотеки до Різдвяних свят.

З частиною бібліотечного активу прорепетирувати виступ до акції «Живи, книго!».

Скласти примірний план роботи на грудень.

Підсумки роботи за листопад:

 Члени бібліотечного активу приймали участь в організації тематичних книжкових виставок;

Суттєво допомагали в розстановці бібліотечного фонду в кінці робочого дня та наведенні порядку в бібліотеці.

 Допомагали прикрасити бібліотеку до Різдвяних свят.

 На зустрічі:

Приймали активну участь у бесіді та відповідали на питання, вчилися робити висновки.

З задоволенням вчилися вирізати сніжинки.

Примірний план роботи на грудень 2018:

Оголосити  по класам акцію: «Живи, книго!» та провести бесіду в 1 класах.

Категорія: Бібліотечні новини | Додав: Gera-04 (03.12.2018) | Автор: Атаманенко Ольга Георгіївна
Переглядів: 19 | Рейтинг: 5.0/1
Школа №322

Контакти

02222, м.Київ,
пр-т Маяковського, 38-а,

тел. (044)530-03-31, (044)360-52-50
е-mail :  sh322kiev@ukr.net

Статут школи №322
Права дитини
Національна дитяча гаряча лінія

Національна гаряча лінія
Відлік часу
До весняних канікул залишилось:
Пошук
Сайт існує

Copyright MyCorp © 2019