Великий дитячий письменник народився 2 квітня 1805 року в місті Оденсе. В будинку на розі вулиць Бангсбодер та Ганс Єнсен, 43 згідно запису про хрещення. Нині там існує музей Андерсена. Його батько, Ганс Андерсен був бідним шевцем, мати Ганна Марі прачкою. Щоб урятувати сім'ю від злиднів, батько пішов у солдати. У битвах тримався стійко і прямо, після війни повернувся геть хворим і невдовзі помер. Можливо, образ батька втілився у одній з найвідоміших казок майстра «Стійкий олов’яний солдатик», пам’ятник якому встановлено в рідному місті письмен-ника.
Безтурботне дитинство Ганса Крістіана закінчилося дуже швидко — 1816 році він, мама та його сестричка-немовля залишилися без батька. І малий Ганс змушений, з тих пір, заробляти собі на прожиття. У 12 років Андерсена віддали в підмайстри на суконну фабрику, а потім на тютюнову. У 1819 році, заробив-ши трохи грошей і купивши перші чоботи, юнак відправився у Копенгаген. Ви-рушаючи, він сказав матері: «Мені все вдасться!»
У понеділок, 6 вересня 1819 року Андерсен приїхав у Копенгаген і цей день письменник вважав найголовнішим днем у житті і справляв його не менше урочисто, ніж день народження. «Уклін тобі, мила, дивовижна столиця», - привітався Андерсен, серце було переповнене захопленням і здавалося, що всі квіти світу буяли для нього.
У Копенгагені Андерсен мешкав на набережній Нюхавн. По черзі в трьох будинках: 15, 20 і 67. Всі вони збереглися, хоча напевне й змінили кольо-ри, й тепер мають меморіальні таблички на фасадах. Саме тут на набережній Нюхавн, в повному розпачі ходив юний Ганс Крістіан, втративши надію на омріяне життя. Думав, чи кинутися йому у воду, чи попросити якогось капітана відвезти його в рідний Оденсе ... І все як у «Гидкому Каченяті»: «Я думаю, мені краще піти звідси світ за очі! - сказало Каченя. Скатертиною дорога! - відпові-дала Курка ». Але бридке каченя в його казці виросло в прекрасного лебедя. Так і в житті Андерсена все поволі влаштувалося, і прожив він майже усе своє життя на цій набережній і тут народжувалися його чудові казки. Вікна квартири виходили на канал, де швартуватися кораблі, які приходили з найбільш екзо-тичних місць: з Ост-Індії або Вест-Індії та надихали Андерсена на сюжети нових казок, як в «Старому вуличному ліхтарі». А може, саме тут в Нюхавн, під вік-ном Андерсена звила гніздо та ластівка, яка повідала письменникові про прек-расною Дюймовочку. На фото зображені пам’ятники Дюймовочці на батьків-щині Андерсена в датському Оденсі: з першого погляду можна і не побачити, що на бронзовій квітці хтось є.
У Копенгагені всюди зустрічаються прикмети казкового світу Андерсена. Між міською Ратушею і парком розмістився бульвар,що носить ім'я казкаря. Далі ми бачимо пам'ятник Андерсену в самому центрі міста на Ра-тушній площі, де він дивиться на парк Тіволі. Хто там побував кажуть, що «Тіво-лі» - це казка. Проєкт пам'ятника був створений майстром Аугусто Собю ще за життя пись-менника: як здавалося скульптору, Андерсена потрібно було зобразити чита-ючим власні казки в оточенні дітей. Але літній Андерсен не згодився на таке ба-чення своєї творчості: «Я ніколи не міг читати вголос, коли хтось сидів біля ме-не». Ідея з дітьми була небажаною, бачити своїми шанувальниками лише юних читачів він відмовлявся навідріз. Андерсен вважав себе тонким знавцем «до-рослих» душ, серйозним письменником, поетом і драматургом. А увійшов в історію Великим казкарем. Пам'ятник був поставлений в 1880 році, за п'ять ро-ків після смерті Андерсена.
Красиві горді лебеді у ставку, які в 1984 році стали символом Да-нії. Може такий вибір пов'язаний з особливим ставленням усіх жителів Дан-ського королівства до лебедів, а може у виборі допомогла історія про муж-ність, віру маленької принцеси Ельзи і про її подвиг, який вона зробила, незва-жаючи на численні перешкоди, щоб врятувати своїх улюблених зачарованих братів. В чарівній казці «Дикі лебеді» добро перемагає зло, а героїня казки до-водить, що Бог дає людині здатність терпіти і винагороджує її за це. А ось ще одна знаменита Копенгагенська пам'ятка - Стрьогет най-довша пішохідна вулиця в світі. Можливо, тут в холодну різдвяну ніч, розгля-даючи яскраво освітлені вітрини дорогих магазинів, бродила героїня Андерсе-нівської казки – сумна «Дівчинка з сірниками». Всі будинки прикрашені кова-ними вивісками, справжніми витворами мистецтва. «... Сотні кімнат можна бу-ло б заповнити цими картинами, якби їх вішали ні з зовні, а всередині», - так пише Андерсен у своїй казці «Про те, як буря перевісила вивіски».
На площі Нюторв, що перериває Стрьогет видно вікна підвалу в будівлі суду, де сидів солдат з «Кресала», очікуючи страти. Пам'ятаєте, біг по вулиці хлопчисько-швець, туфля зіскочила у нього з ноги і вдарилася у стіну коло залізних ґрат. Солдат і попросив його принести чарівне кресало.
Неподалік від Стрьогет знаходиться старовинне масивна споруда - Кругла вежа. Солдат із казки за допомогою кресала викликає трьох магічних собак — «собаку з очима, як чайні чашки, собаку з очима, як колеса млина та третю собаку, що сидить там на дерев'яній скрині, очі у якої з Круглу вежу». Андерсен не міг обійти Круглу вежу своєю увагою: для рядового датчанина «завбільшки з Круглу вежу» означало найбільше, що тільки можна уявити.
Ще однією визначною пам’яткою Копенгагена є замок Розенборг - єдиний палац епохи короля Крістіана IV, що зберігся без змін з моменту завер-шення будівництва в 1633 році. На особливу увагу заслуговують сади Розенбо-ргу. У 1710 році сади були відкриті для вільного відвідування. У центрі його пе-ретинаються дві алеї, відомі як Шлях Лицаря і Дамська стежка. Великий Ганс Християн Андерсен дуже любив проводити тут вільний час і черпати ідеї для майбутніх казок.
Згадаймо казку «Нове вбрання короля». Дитяча казка з недитячою мораллю висміює дурість, самозакоханість, навчає нас не сприймати чиїсь пе-реконання як власні. Маленький хлопчик, який викрив наряд короля "А король - голий!", виглядає як розумна і вільна істота серед дорослих, які бояться різни-тися своїми думками з більшістю. Ця фраза стала крилатим висловом і стала вживатися всюди, де люди з різних причин видають за очевидне те, чого немає насправді немає. На одній з алей парку встановлено ще один пам'ятник знаменитого казкаря у Копенгагені.
Та все ж головною пам'яткою Копенгагена є «Русалонька». Вже майже сто років сидить «Русалонька» на кам'яній брилі біля набережної і ди-виться на величезні кораблі і наче вітає тих, які заходять в «Торгову гавань» - так з данського перекладається Копенгаген. Моряки з усього світу дарують їй квіти, вважаючи, що це приносить щастя. На березі моря славетний казкар на-писав цю легендарну історію про русалоньку, яка безстрашно поринає в океан любові, безкрайній і небезпечний, як саме буття. Її серце сповнене відваги, на-дії та безмежної відданості. Для багатьох русалонька стала символом Данії. Се-ред туристів з «Русалонькою», найгарнішою з шести дочок морського короля, робиться найбільше фотографій в світі.
Але ще одна дуже важлива пам'ятка Копенгагена і всієї Данії пов'-язана з Андерсеном - це троянди. Троянда є символом Андерсена. Ця квітка була королевою його життя. Троянди супроводжували Андерсена завжди, він постійно носив квітку в петлиці піджака, на підвіконнях у нього були горщики з квітами, в яких жила тендітна Дюймовочка. Поруч з будинком була розкішна клумба троянд, такі росли в ящиках у Кая і Герди зі «Снігової королеви». Троя-нди йшли за ним у жалобній процесії. І від страшного горя з них облітали пе-люстки ... Але читачі знають, що казкарі не вмирають. Андерсен писав, і для дорослих, і для дітей. Світ немислимий без його казок, які навчають нас з дитинства розрі-зняти погане і хороше, вони живуть з кожним, хто їх читає. «Між Балтійським і Північним морями з часів сивої давнини лежить старе лебедине гніздо - звуть його Данією, в ньому народилися і народжуються лебеді з безсмертними іме-нами ». Г.К. Андерсен.
Великий дитячий письменник народився 2 квітня 1805 року в місті Оденсе. В будинку на розі вулиць Бангсбодер та Ганс Єнсен, 43 згідно запису про хрещення. Нині там існує музей Андерсена.
Його батько, Ганс Андерсен був бідним шевцем, мати Ганна Марі прачкою. Щоб урятувати сім'ю від злиднів, батько пішов у солдати. У битвах тримався стійко і прямо, після війни повернувся геть хворим і невдовзі помер. Можливо, образ батька втілився у одній з найвідоміших казок майстра «Стійкий олов’яний солдатик», пам’ятник якому встановлено в рідному місті письмен-ника.
У Копенгагені всюди зустрічаються прикмети казкового світу Андерсена. Між міською Ратушею і парком розмістився бульвар,що носить ім'я казкаря. Далі ми бачимо пам'ятник Андерсену в самому центрі міста на Ра-тушній площі, де він дивиться на парк Тіволі. Хто там побував кажуть, що «Тіво-лі» - це казка.
Проєкт пам'ятника був створений майстром Аугусто Собю ще за життя пись-менника: як здавалося скульптору, Андерсена потрібно було зобразити чита-ючим власні казки в оточенні дітей. Але літній Андерсен не згодився на таке ба-чення своєї творчості: «Я ніколи не міг читати вголос, коли хтось сидів біля ме-не». Ідея з дітьми була небажаною, бачити своїми шанувальниками лише юних читачів він відмовлявся навідріз. Андерсен вважав себе тонким знавцем «до-рослих» душ, серйозним письменником, поетом і драматургом. А увійшов в історію Великим казкарем. Пам'ятник був поставлений в 1880 році, за п'ять ро-ків після смерті Андерсена.
А ось ще одна знаменита Копенгагенська пам'ятка - Стрьогет най-довша пішохідна вулиця в світі. Можливо, тут в холодну різдвяну ніч, розгля-даючи яскраво освітлені вітрини дорогих магазинів, бродила героїня Андерсе-нівської казки – сумна «Дівчинка з сірниками». Всі будинки прикрашені кова-ними 
вивісками, справжніми витворами мистецтва. «... Сотні кімнат можна бу-ло б заповнити цими картинами, якби їх вішали ні з зовні, а всередині», - так пише Андерсен у своїй казці «Про те, як буря перевісила вивіски».
Згадаймо казку «Нове вбрання короля». Дитяча казка з недитячою мораллю висміює дурість, самозакоханість, навчає нас не сприймати чиїсь пе-реконання як власні. Маленький хлопчик, який викрив наряд короля "А король - голий!", виглядає як розумна і вільна істота серед дорослих, які бояться різни-тися своїми думками з більшістю. Ця фраза стала крилатим висловом і стала вживатися всюди, де люди з різних причин видають за очевидне те, чого немає насправді немає. На одній з алей парку встановлено ще один пам'ятник знаменитого казкаря у Копенгагені.
про русалоньку, яка безстрашно поринає в океан любові, безкрайній і небезпечний, як саме буття. Її серце сповнене відваги, на-дії та безмежної відданості. Для багатьох русалонька стала символом Данії. Се-ред туристів з «Русалонькою», найгарнішою з шести дочок морського короля, робиться найбільше фотографій в світі.
