1. Книжково-ілюстративна виставка до початку навчального року: «Перший дзвоник продзвенів!»

Свято Першого Дзвоника завжди було особливою подією як для учнів, їхніх батьків, так і для вчителів. Саме першого вересня починається навчальний рік в школах. Працівники школи протягом літа готували заклад до початку занять. Красива та охайна школа зустрічає учнів. Хтось переступає поріг школи вперше цього дня, для когось навчальний рік вже випускний. Однак всі учні назавжди запам’ятають шкільні дні, наповненні і веселощами, і важким навчанням. Свято Першого Дзвоника в начальних закладах пройшло при хорошій погоді. Цьогоріч слова гімну зворушливо лилися багатоголоссям з вуст присутніх. Було багато гарних слів та номерів, які підготували школярі. А ще на св′яті було багато символіки – українських прапорів, жовто – синіх стрічок, вишиванок та українських віночків. Вітань на адресу школярів звучало традиційно багато, а побажання миру та спокою цього року було найважливішим.

2. Куточок: «Державні та народні символи моєї Батьківщини» (постійно діючий)

Україна — це земля, де ми народилися і живемо, де живуть наші батьки, де жили наші предки. Вистраждавши, виборовши волю, Україна має нині свої державні та національні символи, які уособлюють її історію, її сутність.

Герб, прапор і гімн — це основні державні символи, котрі мають давню і цікаву історію. Історія символів сягає глибокої давнини. Найдревнішим зі знаків, котрий дійшов до наших днів і широко використовується сьогодні, є тризуб. Пройшовши довгий тернистий шлях, лише у 1992 році, Верховна Рада України затвердила зображення золотого тризуба на синьому тлі малим Державним гербом України. Тризуб означає триєдність життя — батько, мати і дитя, які символізують силу, мудрість і любов. А ще він відображає і єднання трьох стихій — землі, води, повітря, без яких неможливе життя. Державний Прапор є одним із державних символів країни. Державний Прапор України затверджений Верховною Радою України 28 січня 1992 р. Українське синьо-жовте колірне сполучення — одне з найдавніших серед сучасних національних прапорів. Жовто-блакитні барви символізували Київську Державу ще до християнізації Русі. Майже всі герби міст Київщини, й України загалом, обрамлялися жовто-блакитними кольорами. Український прапор – це символ пшениці в степах під блакитною аркою неба, який уособлює споконвічне прагнення народу до миру, праці, краси та багатства рідної землі. До найбільших святинь будь-якого народу належить і гімн. Гімн — урочиста пісня. Понад століття тому поет Павло Чубинський написав вірш «Ще не вмерла Україна». Він покладений на музику Михайлом Вербицьким. В пісню-гімн втілена споконвічна мрія народу стати суверенним, здобути волю, виражена незламна віра у відродження України. Майже у всіх народів є улюблені рослини-символи: у канадців — клен, у росіян — береза, а у нас — верба та калина, а ще хрещатий барвінок. Не можна уявити собі двору в Україні, де б не ріс кущ калини. Калина — символ краси, кохання, щастя. Верба — символ краси, неперервності життя. Хрещатий барвінок — символ вічності. Розповідаючи про Україну, ми не уявляємо її без вишитого рушника. Рушник із давніх-давен символізував мир, злагоду та здоров’я в сім’ї. Все наше життя проходить разом із рушником: ушановуємо народження дитини, виряджаємо в далеку дорогу батька, сина, зустрічаємо гостей, використовуємо в весільних обрядах, проводжаємо людину в останню путь.

Мамина пісня, батькова хата, дідіусева казка, бабусина вишиванка, рушник, сорочка, калина біля вікна, барвінок — усе це наші символи.

3. Українознавча книжково-ілюстративна виставка: «Свою Україну любіть!» (постійно діюча)

Україна - це сині води Дніпра та ясні зорі, яблуневі сади і золоті лани пшениці. Україна - це прекрасний вінок з рути та барвінку. Це прадавні звичаї та традиції. Славетні князі і гетьмани. Величне козацьке військо. Люди України - це великі трударі, мудрі і добрі сини та дочки своєї Батьківщини. На співучій землі України народився Великий її син - Тарас Шевченко, який говорив: Свою Україну любіть, любіть її, во время люте, в останню тяжкую минуту за неї Господа моліть. Так і ми, любімо свою Україну і не забуваємо, що ми сини і доньки цієї землі.

4. Книжково-ілюстративна виставка: «Шануй своє, рідне!» (постійно діюча)

Представляє колекцію творів української літератури для дітей. Письменники популярні і початківці передають свою любов до України у власних творах. Любов до рідної мови, любов до рідної Батьківщини — невіддільні поняття. Вони споконвіку живуть у людських серцях і притаманні тим, хто шанує історію й культуру власного народу. Дійсно, не було жодного видатного письменника, який би не висловив любові до рідної мови, а також своєї тривоги за її долю. Дійсно, не було жодного поета, який би не покладав на рідну мову найсвітліших надій. Так склалося тому, що кожен митець бачив долю свого народу в майбутньому невідривною від долі української мови.

Мова — це душа народу, це золота скарбниця з якої ми виростаємо, якою живемо й завдяки якій маємо величне право й високу гордість іменуватися народом України.

5. Книжкова виставка: «Душі аптека – бібліотека» (постійно діюча)

Для одних людей книжка — це скарб неоціненний, для інших — річ, як і тисячі речей повсякденного побуту, для третіх — данина моді, розкіш, додаток до хатнього інтер'єру. Є й такі, для яких книжка нічого не значить.

Шана й любов до книги починається з колиски, йде від батька-матері. Сім'я, в якій не читають книжок, — духовно неповноцінна.

Привити любов до книги, інтерес до читання – ось головне завдання бібліотеки в наш комп’ютеризований час.

Мета виставки:

- ознайомити учнів з різноманітністю книг, художньою літературою

- формувати комунікативну компетентність

- виховувати потребу в читанні, бережливе ставлення до книги

- на прикладі героїв книжок ознайомити дітей з творами, які виховують відкритість, доброту, доброзичливість та інші людські чесноти і навчати дітей вдумливо обирати твори для читання.

6. Книжково-ілюстративна виставка: «Ми люди, поки є природа» (постійно діюча)

Давайте боротись за чистоту природи.
Планеті не будемо наносити шкоди.
Хай буде планета красива й зелена
Для щастя, добра - для тебе й для мене!

Для кожного з нас слово "природа" пов'язане насамперед з пейзажами рідного краю, того куточка землі, де мамина колискова пісня зливалася з шумом дерев за вікном. На все життя ті краєвиди закарбовуються в пам'яті, серці, душі незабутніми спогадами. Для когось це білокорі, стрункі берізки чи трепетні тополі, для інших - барвисто уквітчана килимами трава чи смарагдове руно гірської полонини. В усі часи діячі мистецтва і культури найкращі свої твори присвячували оспівуванню храму Природи. Наше довкілля, рідна природа чарує нас в усі пори року, але науково-технічний прогрес змінює стосунки людини з природою і не на користь їй. Тож, як порядні господарі - ми, українці, маємо гордитися тим, що доля подарувала нам це диво – чарівну й неповторну красу природи та дбайливо оберігати її, тому що багатства природи небезмежні. Є багато прийнятих законів про охорону природи, але найвищим законом для кожного має бути совість…

7. Книжкова виставка: «Малятам про звірят» (постійно діюча)

Ця виставка представляє зворушливі оповідання про тварин. Такі книги формують ставлення до оточуючих, виховують дитину, роблять її уважною, чуйною людиною. Дуже важливо, щоб саме в ранньому віці малюк познайомився із захоплюючими історіями про тварин, щоб його душа збагатилася переживаннями про братів наших менших. Це ще більш важливо для сучасних дітей, у яких комп’ютерні ігри часто замінюють спілкування з живою природою.

8. Книжкова виставка: «Чарівники дитячого слова» (постійно діюча)

А чи знаєте ви, що у кожної казки є своя історія створення і чарівник - письменник , який її створив. Частина казок – народні, але інша частина - це творіння неповторних талановитих майстрів – казкарів різних часів , з різних країн. На виставці представлені твори улюблених дитячих письменників. Майстри пера, як маги-чарівники, творять дива зі Словом. Воно в них виблискує неповторністю, запалює іскру Божу в дитячих серцях. Письменникам важливо,щоб діти не потрапляли під негативні впливи, не стали наслідувати чужі голоси, як птахи-пересмішники чи папуги. Тож і пишуть так, щоб малеча любила й цінувала людську культуру та історію, рідну землю та рідне слово — щоб зростали свідомими громадянами світу та своєї країни. Саме таким постають дитячі письменники в нашій бібліотеці — добрі, людяні. Розкриваючи мовні скарби, вони не забувають про виховну силу слова. Герої їхніх творів — діти і слова, які вчать почуттю гідності, делікатності, витонченого естетизму людини, яка любить рідне й шанує чуже. У створеному ними світі Слова кожній дитині цікаво. Вона там грається, збагачується знаннями і виховується. Красою і багатством слова письменники вчать дітей розрізняти хороше і зле. Данія. Місто Копенгаген. Саме тут народилися «Русалонька», «Снігова королева», «Гидке каченя» та добрий чарівник Оле-Лукойє. А створив їх Ганс Крістіан Андерсен – син бідних батьків, але людина з дуже багатою фантазією. Він ніколи не мав сім’ї та своїх дітей. Але його казки стали справжніми перлами всесвітньої літератури.Німеччина. Місто Ганау – батьківщина двох легендарних братів Якоба та Вільгельма Грімм. Вихідці з багатодітної бідної родини. Юристи за освітою, вони збирали свої казки серед народу. Завдяки їм ми познайомились з Котом у чоботях, пані Метелицею та Сплячою красунею. Франція. Париж. У родині адвоката народився один з улюблених дитячих казкарів Шарль Перро. Ріс він замкнутим, але завжди умів відстоювати свою думку. Першу казку написав , коли йому було 67 років. Перро – автор казок «Попелюшка», «Синя борода», «Червона шапочка» та багатьох інших. Західна Україна. С. Нагуєвичі Львівської області – місце народження Івана Яковича Франка. Переважна частина творів цього письменника написана для дорослих, але казкові збірки «Три міхи хитрощів» та «Коли ще звірі говорили» призначені саме для маленьких слухачів. Пригоди хитрого Лиса Микити дивуватимуть ще не одне покоління малят. Росія. Москва. Тут народився великий російський поет Олександр Сергійович Пушкін. Його літературний дар вперше був помічений ще в роки навчання у ліцеї, а любов до казок з’явилася у митця після спілкування з нянею Аріною Родіонівною . Його дитячі фантазії відкрились на сторінках казок «Про попа та робітника його Балду», «Казка про сплячу царівну» та інших. Італія – батьківщина Джанні Радарі. Саме цей письменник подарував світу доброго Цибулино та потяг «Блакитна стріла». Він був дуже доброю людиною. Працював у школі вчителем початкових класів. Свої казки створював разом з учнями, які дуже його любили. Швеція. Стокгольм. Тут на даху будинку до сьогодні живе кумедний Карлсон, персонаж якого придумала письменниця Астрід Ліндгрен. Якби не зламана нога авторки, ми б ніколи не дізналися про його пригоди та незвичайні витівки Пеппі Довгої Панчохи. Ліндгрен була дуже популярною на своїй батьківщині та за її межами.

9. Книжкова виставка з елементами гри: «Казка в гості завітала» (постійно діюча)

Казка — один із основних жанрів народної творчості, епічний, розповідний, сюжетний художній твір усного походження. В основі казки — захоплююча розповідь про вигадані події і явища, які сприймаються як реальні. Казки відомі з найдавніших часів у всіх народів світу. Сюжет казки багато­епізодний, з драматичним розвитком подій, зосередженням дії на героєві і щасливим закінченням. Казка відзначається "замкнутим часом" і завершеністю, співвідносними з досягненням героєм своєї мети і перемогою добра над злом. Функціональна палітра казки надзвичайно розмаїта: її естетичні функції доповнюються і переплітаються з пізнавальними, морально-етичними, соціально-виховними, розважальними та ін. У казках народів світу багато спільного, що пояснюється подібністю культури та історії, умов їх життя. Водночас казки відзначаються національними особливостями, відображають спосіб життя народу, його працю і побут, природні умови, а також індивідуальні риси казкаря.

Казки про тварин найдавніші, зв'язані з обрядовими уявленнями. Головними їх героями виступають звірі. Такі казки мають повчально-виховний характер. Один із різновидів казок про тварин — твори для дітей, що розвивають логічне мислення, пам'ять, виховують моральні почуття тощо.

В чарівних казках органічно поєднуються міфічне, фантастичне і героїчне начала. Герої борються з лиходіями, добувають і використовують чудодійні предмети (цілюща вода, жар-птиця, меч-кладенець, шапка-невидимка, чоботи-самоходи) та ін. Вони, як правило, наділені надзвичайною силою, здібностями, винахідливістю, які допомагають їм подолати усі випробування на шляху до мети. У побутових казках переважають мотиви з повсякденного життя. Героями їх виступають бідний селянин, кмітливий наймит чи солдат, бурлака, вередлива жінка тощо. Часто у цих казках зустрічаються образи — Доля, Щастя, Горе, Правда, Кривда.

«Забута казка — це золоте намисто, яке впало на морське дно» — кажуть старі люди. І щоб не втратити наступні покоління такого намиста, ми повинні зберігати у своїй пам’яті перлини народної мудрості, розшукувати народних мудреців, які знають безліч казок, народних оповідок, пісень, прислів’їв.

10. Книжково-ілюстраційна поличка «Щоб не сталося біди, пам’ятай про це завжди».

В шкільній бібліотеці діє постійна поличка, інформація якої вчить дітей важливим і потрібним речам: правилам електробезпеки, пожежної безпеки, поведінки коли самі вдома, поведінки на водоймах та прогулянках, поведінки у школі. Все, що ми розповідаємо дітям, особливо молодшого шкільного віку, має бути емоційно забарвленим та цікавим для них. У надзвичайних ситуаціях для маленьких дітей ще є дуже важливим дорослий, який їх згуртує та не дасть розгубитися. Тобто, важливо знати, що є вчитель, вихователь, няня, куратор, старший брат чи сестра, які допоможуть дитині не панікувати. Одне з універсальних знань, про яке має пам'ятати дитина, – в разі небезпеки залишатися в людному місці й там, де є поруч дорослі.

11. Книжково-рекламні полички.

Книжки бувають різні - розумні, яскраві, розважальні. Власне, це невичерпний потенціал для креативу. В шкільній бібліотеці запущено рекламу книжок. Пробні варіанти якої представлені на фото. Експеремент цікавий, та що він принесе для читача буде відомо в кінці навчального року. Запрошуємо батьків до участі у популяризації світових надбань літератури. Прочитавши інформацію на шкільному сайті, заохочуйте дітей піти до бібліотеки та взяти почитати твір, який рекламується. Насолоджуємось разом читанням)))

12. Книжково-ілюстраційна поличка з циклу «Пори року»: «Осінь щедра, осінь золота».

Осінь - це завжди феєрична, сповнена яскравих барв і дивовижних персонажів казка. Бібліотекою підготовано для дітей сюрприз неймовірної краси поличку із циклу "Пори року" «Осінь щедра - осінь золота". Література, що підібрана дає можливість читати вірші та оповідання про осінь, відгадувати загадки, вивчати прислів'я, приказки та прикмети.

13. Оголошення учням 1-4 класів про участь в акції «Живи, книго!»

Якби книга ожила і раптом заговорила, то ось що вона сказала б вам: «Будь ласка, не беріть мене брудними руками, мені соромно, якщо мене потім візьмуть інші. Не малюйте мене олівцем чи ручкою – це так некрасиво! Не ставте на мене лікті і не кладіть розкритою лицем вниз!Якщо ви закінчили читати, не робіть поміток нігтями, не загинайте ріжків сторінок, а покладіть закладку! Дякую вам, якщо дотримуєтесь цих елементарних правил!»

Існує безліч книг: підручники, довідники, художня література. Книга - це джерело знань. З книг ми дізнаємося багато цікавого і повчального. Книга може бути й розвагою. Всі ми дуже любимо казки і фантастичні оповідання.З книгами треба поводитися дуже обережно: не рвати, не загинати листи, а користуватися закладкою, не писати на книжкових аркушах ручкою. Картон та папір роблять з дерева. Якщо ми будемо берегти книги, то збережемо ліс і красу нашої Землі.

Кожного року наша школа долучається до акції «Живи, книго!», де члени шкільного бібліотечного активу розповідають школярам про необхідність зберігання книжок.

Книги корисні і необхідні людині. Їх потрібно берегти, щоб більша кількість людей змогло ними скористатися.